-
simanolya
-
Новые комментарии
По дороге к… gagallery
09:53 gagallery спасибо сердечное!
Райский уголок в… glertm
09:42 mikhalevart С картиной дня!!!🏆
Греция на развалинах… martyniuk
09:41 sveta68v
Люблю я мандарины borisovich
09:39 sveta68v Чудесно, обаятельно!
Гонец gabu
09:39 nata-26 Ваши Акварели потрясают!
Зима borisovich
09:38 sveta68v
Так вот какой… tabachkovskaya
09:37 altimcher 👍👍👍👍
Всадник gabu
09:37 nata-26 👍
В начале оттепели sshatalov
09:36 nata-26 👍
Где то на Марсе borisovich
09:34 sveta68v Какие на Марсе красотки! -
poland
-
belena
-
ka-nata999
-
ivangastyh
-
glorinitta
-
vekpainter
-
imprion
-
hudojnik-lednev100
-
hudojnik-lednev100
-
katynik17
-
alyona--popova
-
mirotvorec
-
alyona--popova
-
mirotvorec
-
dina--rozen
-
swetlin
Светлая память!
8 марта 2016 года мама умерла.
0 25
-
maryc9
-
kotov-ka
-
kotov-ka
-
bno
-
serj65
-
martian111
-
belka--irinka
-
seeleon
-
nap
-
valdemart
-
art-irina
-
art-irina
-
art-irina
-
nastya11
-
art-irina
-
olegss
-
lana--sham
-
darrsi
-
nata08
-
h777oxrav4
-
h777oxrav4
-
rinamak
-
differ
-
natinya
-
nata12roma
-
rovoamgallery
-
manana
-
bakaeva
-
trubafil
-
graff
-
sha
-
makina
-
nuriyaaz
-
zaval
-
guanyubin
-
hudojnik-lednev100
-
sternirina
-
zoyman
-
zoyman
-
zoyman
-
zoyman
-
vasilyev
-
artencaustika
***
Рана на серці рвана,
Інфо- та інфікована,
Біль сипле сіль багряну
В спогад, льодами скований.
Дзвінко розбилась зав’язь
Мого промерзлого раю.
Місто – старе, як пам’ять,
Назву собі приміряє...
Десь за містом мисливець незрячий,
Що вродився у місті сліпих,
Упіймав наше щастя ледаче
Й дар прозріння в собі відкрив...
О, цей дар, цей удар, цю крилату –
Цю безодню – цей відчай, цей грі… ❯❯❯
0 2
-
artencaustika
***
– Цілую...
– Зв'язок відсутній...
Здобич в прощань – легка.
Вітер поклав велелюддя
На партитуру гріха.
Ніжна оця безмовність –
Пліток й пересудів бог.
Не-тер-пляч-ка моя гордість –
Зведений в тиші курок.
0 1
-
artencaustika
Вірші – живі істоти,
Вірші – живі істоти,
Їм хочеться теж подуріти,
Когось зачепити словом,
Комусь дарувати квіти...
Віршам – вигнанцям вертепів,
Смішним і підступно щирим,
Стало самотньо в небі,
Тому вони нас приручили.
Їм – винуватцям вистави,
Де кожен зіграв наостанок,
Чи весело гратись нами,
Коли це не гра, а драма?
9 3
-
artencaustika
ГРА
Я – білий більярдний шар. Це моя гра. Відчувши спиною дотик кия, збираюсь в кулак і нагло розбиваю строгий барвистий клин: це я, Білий!
0 2
-
meshko
-
artencaustika
МОЯ ЗОРЯ, МІЙ ПОЛИН
Дивно. Сиджу, читаю "Сеньйориту Кору", телевізор сам себе розважає, переказуючи останні новини, – при цьому він старанно перетасовує факти і ледь встигає вимітати з екрану використані сюжети, – але варто мені відірватися від книги й ненароком посковзнутися очима на його гладенькій поверхні, як дикторка – весела дзискуча оса – уміло вприскує у свідомість дозу нової інтелектуальної рідини...
0 2
-
ozerov
-
artencaustika
ЗВІЛЬНЯЮЧИСЬ ВІД БОЛЮ
Чемодан спакований. Часу обмаль, але його ніколи не вистачає, а щоб вчасно подумати про наслідки – й поготів. Не хотілося б, звичайно, спускатись до трамваю рудим перекошеним схилом, де в хащах занедбаних вирлооких будиночків ховаються сумні потвори. Адже можна спокійно збігти донизу за течією транспорту, вистукуючи каблучками легкий мотив.
0 0
-
artencaustika
КІМНАТА, ЯКІЙ НЕ ДО СМІХУ
Від чекання ця кімната виростає до небачених розмірів. Той, хто приносить незабудки, завжди приходить вчасно. Але сьогодні усе навпаки. Стільці у вітальні починають нетерпляче вовтузитись і перешіптуватись між собою, а квіти на підвіконні – ті взагалі вибухають праведним гнівом лише від того, що їм не дали відіспатися після вчорашнього і ніхто не збирається їх поливати.
0 0
-
vekpainter
-
dimaxenergy
-
helix17
-
art--alina
-
helix17
-
lentschikdeutsch
-
helix17
